Анатолий Радзиховский

Biography

Радзіховський Анатолій Павлович — доктор медичних наук, професор кафедри загальної та невідкладної хірургії НМАПО імені П.Л.Шупика.

Завідувач кафедри з 1989 по 2015 рр.

Народився 20 лютого 1942 року в місті Тальне Черкаської області, в багатодітній сім’ї. У 1970 році закінчив Київський медичний інститут ім. О.О. Богомольця. З 1970 по 1974 рік працював хірургом у київських міських лікарнях.

Протягом 1974-1989 років пройшов шлях від молодшого, старшого наукового співробітника до завідувача відділом Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії. Доктор медичних наук (1986), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (1996), заслужений художник України (1993), академік Української академії наук (1993), Академії інженерних наук України (1995), Міжнародної академії комп’ютерних наук і систем (2009), Російської академії проблем безпеки, оборони та правопорядку (2006), лауреат Державної премії України (1986), Всеукраїнських премій — «Визнання» (2002), «Золотий Орфей» (2004), імені Платона (2005); міжнародних премій — «Дружба» (2002), імені Михайла Ломоносова (2007) та імені Віктора Глушкова (2008). Член Вченої ради НМАПО імені П.Л. Шупика, член Спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій за фахом «Хірургія», член президії правління Асоціації хірургів України, член редакційних колегій журналів «Клінічна хірургія», «Український медичний часопис», «Шпитальна хірургія», «Військова медицина», «Хірургія України», «Пластична хірургія», «Медичний всесвіт», «Мистецтво лікування», член Генеральної колегії міжнародного Антикримінального і антитерористичного комітету (МААК) зі спеціальним званням — генерал армії, член Президії правління Українського фонду культури, член президії правління асоціації «Україна — Світ», президент Товариства «Україна — Хорватія», член Національної спілки художників України.

Анатолій Павлович Радзіховський є автором і співавтором 419 наукових праць, зокрема 48 монографій і керівництв, двох двотомних хірургічних атласів, словника, 52 авторських свідоцтв та патентів, 15 методичних рекомендацій. Наукові напрями його діяльності присвячені проблемам хірургічної гастроентерології, гепатології, панкреатології, лімфології, порушенням імунітету в умовах радіаційного впливу, екології. За сорок років хірургічної діяльності виконав близько 25 тисяч операцій, розробив методики низки оригінальних операцій на печінці, жовчних шляхах та підшлунковій залозі. Створив хірургічну школу. Під його керівництвом виконано 5 докторських та 13 кандидатських дисертацій. Зберігаючи лікувальні, наукові та педагогічні традиції кафедри, він впроваджує новітні напрями досліджень хірургічної школи академіка О.О. Шалімова.
За плідну багаторічну працю в галузі охорони здоров’я, науки, культури, мистецтва та особливі заслуги перед українським народом Анатолій Павлович нагороджений багатьма вітчизняними та іноземними орденами й відзнаками, серед них ордени: «За заслуги» III ступеня (1998), святого Князя Володимира III ст. (1999), II ст. (2000), І ст. (2002), орден Петра Великого (2006, Росія), Миколи Пирогова (2007, Росія), Михайла Ломоносова (2008, Росія), Велика Перемога (2008, Росія)*, Архістратига Міхаїпа (2002), Христа Спасителя (2002), Мальтійський орден Госпігальєрів (2003, Греція), Покрови (2004), орденом «Дружба» (2006), вищим орденом МААК «Лицар Вітчизни» (2007), Станіслова II ст., двічі — золотою зіркою «Герой козацького народу» (2009, 2011), орденом «Золоте серце» (Азербайджан 2011) та ін. Має почесні грамоти Верховної Ради України (2005), Кабінету Міністрів України (2002), Міністерства охорони здоров’я України (2006), Міністерства культури України (2007), президентів Хорватії (2001) і Азербайджану (2010). Є відмінником охорони здоров’я (1984), відмінником освіти (2004), Винахідник СРСР (1986).